Аналой в православному храмі.

Дошка зверху на аналої полога, піднімається вверх в сторону сходу, що символізує піднесеність душі людської до Бога шляхом читання, яке здійснюється із аналоя або шляхом прикладення до ікони, Євангліє, чи Хреста

Аналой ставлять в центрі середньої частини храму, зверху кладеться ікона святого чи свята, яке святкується в певний день. В інші ж дні покладаються святці. Аналої прикрашаються покривалом чи одежею в той колір, який має в певне свято одяг духовенства.

Святці — іконописні зображення святих по місяцях або півмісяцях, які згадуються в кожен день цього періоду і розміщені на одній іконі.

В православному храмі повинно бути 12 або 24 таких ікон — на цілий рік.

Аналой також використовується для читання Євангліє, який можна положити зверху. Такий аналой можна поставити на амвоні, якщо Євангліє буде читатися дияконом під час проведення Літургії.

Якщо проводяться святкові “всенощные бдения”, то Євангліє читається на середені храму. Якщо священник або архієрей проводить сам службу, то він читає Євангліє на аналої, а якщо — із дияконом, то Евангліє тримає розкритим перед священником чи архієреєм диякон.

Аналой також використовують при Таїнстві Сповіді та Таїнстві Вінчання. В першому випадку, на аналой кладуть мале Євангліє та Хрест, в другому випадку, також кладеться Євангліє та Хрест і при здійсненні Таїнства Вінчання молодята обводяться священником три рази навкруги аналоя.

Застосування аналоя є досить широким, він використовується і при інших службах та требах, і хоча аналой не є обов’язковим священним предметом в храмі, але його практичне значення важко переоцінити, тому в багатьох храмах є декілька аналоїв.

При вході в середню частину храму, ми вклоняємося, в першу чергу, іконі на аналої.